Україна – МВФ: міфи, в які ми віримо

У фільмі “Слуга народу” персонаж Голобородько (кіношний президент України) запропонував МВФ піти “куди подалі”. Емоційна репліка кіношного героя сподобалася електорату і багато хто чекав того ж від президента Зеленського. Теза “а не послати б нам МВФ” підкріплювали численні інтерв’ю Ігоря Коломойського напередодні дня виборів. Він, нагадаємо, прямо говорив про користь дефолту і відмову від кредитів МВФ.

Коли Зеленський став президентом держави і емоції вляглися, позиції Голобородько і Зеленського розійшлися. На зустрічі з заступником директора Європейського департаменту МВФ Джулією Козак і главою місії МВФ в Україні Роном ван Роденом президент заявив наступне : “Я запевняю в повній підтримці структурних реформ в економіці, незалежності Національного банку і всебічного розслідування зловживань в банківському секторі”.

В начале этой недели заместитель председателя Нацбанка Украины Екатерина Рожкова заявила о надеждах, что соглашение с МВФ будет достигнуто и подписан Меморандум, по которому Украина получит очередной кредит.

Реальность оказалась более суровой, чем в это верил электорат. И на это есть объективные причины: предыдущая власть не заложила основы для экономического прорыва.  

Життя в борг

В общей сложности, только за сентябрь 2019 года правительство и НБУ выплатили более $2 млрд на обслуживание и погашение гарантированного государственного долга. Другими словами, если бы в Украине все было нормально, не было бы колоссальной коррупции, и если бы каждая предыдущая власть делала что-то адекватное, то, условно, эти $2 млрд могли бы быть потрачены на улучшение образования, усиление армии, увеличение социальных выплат, улучшение качества дорог или на что-то другое, но исключительное направление было бы – развитие, а не долговые обязательства. На этом маленьком примере видно невооруженным глазом, что значит жить в долг.

Боргове положення в Україні має виправитися. За прогнозами представників НБУ, до кінця року співвідношення державного боргу до ВВП в Україні буде 55%. У свою чергу, Бюджетний кодекс України допускає наявність співвідношення боргу і номінального ВВП на рівні 60%. В ідеалі, щоб взагалі не було боргів.

НБУ, даючи прогноз про 55%, говорить, що такий показник додасть впевненості потенційному іноземному інвестору для входження на ринок України. Теза, якщо і правильний, то тільки на другорядному рівні.

В экономике правят законы процессов, а не авторитет фамилий. ЗЕ-команда ничего не смогла предложить, чтобы прекратить жить в долг.  На уровне различных экспертов вновь, как и предыдущие пять лет, начинает звучать тезис о выгоде сотрудничества с Фондом. “Вести” разобрали самые популярные мифы и утверждения о кредитах МВФ.

Міф №1. Після отримання кредиту від МВФ в Україну потягнуться інвестори

З 2014-го по 2018 рік тільки від МВФ Україна отримала $ 13,1 млрд . Але за даними статистики за цей же період в Україну було інвестовано $ 7,9 млрд . Очевидно, що інвестицій більше не стало. Наприклад, тільки в 2012 році в Україну було інвестовано понад $ 8 млрд, і це при тому що в кінці 2010-го МВФ в силу різних причин припинив видачу кредитів Україні аж до 2014 року. Виходить, що прямого зв’язку від отримання кредиту МВФ і збільшення інвестицій просто не існує.

Міф №2. Інвесторам важлива якість відносин між Україною і МВФ

Як видно з фактчекінга міфу №1 важливо не якісь відносини, а яку оцінку дають експерти МВФ ситуації в Україні. Наприклад, 27 вересня 2019 року МВФ опублікував прес-реліз, де перерахував список причин, які заважають розвитку України, а саме: недостатньо ефективна правова база для ведення бізнесу, колосальний рівень корупції, неефективний державний сектор управління економікою і олігархи. І далі МВФ вказує, що наявність таких проблем стримує розвиток конкурентного середовища і приплив інвестицій. Цікаво виходить, МВФ гроші дає, стверджує нові програми для України, але сам говорить про те, що стан справ в Україні лякає іноземних інвесторів. Тобто інвестор дивиться не на відносини між МВФ і Україною, дає гроші Фонд нашій країні, а дивиться аналіз і заяви МВФ щодо нашої країни. Коли така шановна в світі фінансова інституція прямим текстом багато років заявляє, що в Україні є колосальна корупція, то ніякий інвестор сюди не захоче зайти, розуміючи, що надій на справедливий захист у нього немає.

Миф №3. Инвесторы руководствуются только выводами МВФ относительно Украины»

Конечно же, как указано в анализе предыдущего пункта, данные МВФ о стране – это всего лишь один из источников формирования настроений инвесторов относительно Украины. Рассмотрим конкретный пример Европейской Бизнес Ассоциации (ЕБА), которая объединяет в своем сообществе более 1000 иностранных компаний, и они работают в Украине. У данной ассоциации иностранного бизнеса существуют свои индексы и опросы, которые они публикуют для медиа.

Итак, 2 раза в год, в июле и декабре, ЕБА публикует исследование об инвестиционной привлекательности Украины. Согласно Индексу за первое полугодие 2019 года иностранные инвесторы из 5 возможных баллов оценили инвестиционный климат на 2,85 балла. Соответствующий опрос проводился среди 100 руководителей-компаний членов Ассоциации. Инвесторов беспокоят такие проблемы как высокий уровень коррупции, недоверие к судебной системе, отсутствие земельной реформы, большая доля теневой экономики. В этом отчете, предоставленном в публичной плоскости, никто не найдет слов или смысла, что «раз МВФ дает кредиты Украине, то мы тоже будем увеличивать инвестирование». Бизнесу все равно, что там дает МВФ, им важно, что происходит в стране, создает ли власть механизмы для справедливого функционирования рынка и поддерживаются ли принципы верховенства права.

Поэтому, нужно помнить, что ничего не наладиться только за счет кредитов. Хотя история знает не мало примеров, когда страны действительно временно пользовались кредитами различных организаций, но параллельно строили базис для рывка собственной экономики и впоследствии отказались от кредитов – это Ирландия, Польша, Турция. Но, проблема состоит в том, что одновременно с кредитованием в Украине не происходит достаточных преобразований, чтобы закрыть и забыть о долгах. ­­