Топ-100 найвпливовіших людей і явищ в Україні за версією “Вістей”

В этом году в нашей стране произошла полная перезагрузка власти и, что важно, — мирным путем. Впервые в истории к власти пришел не профессиональный политик, а человек, которого еще год назад мало кто вообще мог представить не то что на Банковой, даже в Верховной Раде. Впервые в истории страны в парламенте появилось монобольшинство, а все благодаря тому, что, опять же впервые, на парламентских выборах украинский народ так безоговорочно поверил одной партии.

Полная перезагрузка власти привела на политический олимп массу новых лиц. А потому “Вести” впервые за 6,5 лет своего существования решили составить рейтинг самых влиятельных людей в Украине в 2019 году.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

В рейтинге “Топ-100”, который представляет редакция медиа-холдинга “Вести”, есть немало изюминок. Мы приняли решение в духе времени — отойти на полшага от ортодоксального взгляда на составление рейтинга. И когда опрос был завершен, баллы подсчитаны, а основные позиции очерчены — мы добавили в итоговый вариант “выбор редакции”: несколько позиций, которые не были персонифицированы, но, на наш взгляд, определяли жизнь страны в 2019 году. Речь о медийном персонаже — пранкере по имени Джокер, который спутал карты украинским политикам (№11 в рейтинге). И о простом учителе Василии Голобородько, который получил “Гран-при” редакции. Ведь именно ему как собирательному образу, по большому счету, и отдали голоса, чаяния и надежды украинцы, проголосовавшие за Владимира Зеленского. А также Томос как явление, оказавшее мощное влияние на жизнь страны в начале года. Этот пункт рейтинговали эксперты, привлеченные редакцией, и внезапно он также набрал “проходной” балл (№31 в рейтинге).

КТО РУЛИТ СТРАНОЙ

В рейтинге традиционно представлена верхушка власти: президент, его помощники, министры, народные депутаты, “серые кардиналы” и те, кого принято считать олигархами. И это стереотипный взгляд на влиятельность. Еще во времена Кучмы уровень аппаратного влияния главы АП и его замов был столь велик, что десяток чиновников, известных лишь узкому кругу исполнителей, мог бы занять всю первую десятку. А условный вес Дмитрия Табачника — главы АП, по сути, “совещательно-консультативного” органа — разве что чуть уступал весу главы государства. Сейчас же ситуация подкорректировалась: влиятельность президентской вертикали сохранилась, но сдвинулась. Благодаря децентрализации, срезавшей полномочия губернаторов, в списке вместо них представлены мэры мегаполисов: Виталий Кличко, два Геннадия — Труханов и Кернес, Андрей Садовой.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

А люди они предельно своенравные (тот же Геннадий Кернес, к примеру, перешел в оппозицию к действующему президенту). Что касается влиятельности главы Офиса президента Андрея Богдана (безусловно мощного аппаратного игрока), то она выражена в его 4-м месте в общем рейтинге. А вот ни один из его замов, также помещенных нами в опросники, в “Топ-100” не вошел — Юлия Ковалив, серьезно усилившая свои позиции, и “генератор идей” президента Кирилл Тимошенко, увы, выпали из общего зачета. Это показывает условный характер влиятельности в Украине и ее способность перетекать из одного центра принятия стратегических решений в другой. И, судя по итогам, таковых сейчас несколько

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

УРОВНИ ВЛИЯТЕЛЬНОСТИ

Первый — это условный “консорциум олигархов”, сформированный из двух наиболее весомых на данный момент (Виктор Пинчук и Игорь Коломойский) и нескольких менее обличенных возможностями (Ринат Ахметов, Петр Порошенко, Виктор Медведчук, Вадим Новинский).

Второй можно назвать условно “влиянием западных партнеров”. Понимая, что их роль в принятии решений Киевом усилилась, “Вести” включили в опросные листы нескольких представителей: в качестве эксперимента — Джорджа Сороса, влиятельнейшего американского филантропа (его представители есть во многих парламентских фракциях и в правительстве, что уже резюмировалось в термин “соросята” со стороны противников западного влияния); Йосту Люнгмана, постпреда МВФ в Украине; временного поверенного США в Украине посла Уильяма Тейлора и т. д. Влиятельность США и Запада в целом оказалась столь велика, что эксперты, опрошенные “Вестями”, отдали Джорджу Соросу аж второе место в рейтинге.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

Специально для тех въедливых читателей, которые готовы заподозрить “Вести” в манипуляции (мол, как так, Сорос не является гражданином Украины и не посвящен во внутриукраинские дела, да и вообще, когда в последний раз он был в стране) уточним еще раз: Сорос участвовал в нашем рейтинге скорее в экспериментальных целях. А об уровне влиятельности этого человека, возглавляемых и подпитываемых им фондов, общественных организаций и инициатив, подаривших Украине нынешних управленцев, министров, депутатов парламента и т. п., говорит реакция экспертов, поместивших его так высоко.

ВЛАДЕЛЬЦЫ ЗАВОДОВ, ГАЗЕТ, ПАРОХОДОВ

Заметное место в списке наиболее влиятельных — у топ-менеджеров государственных и частных компаний, тех, от чьих решений зависят десятитысячные коллективы предприятий. В “Топ-100” от “Вестей” попали Вячеслав Климов, развивающий “Новую почту”, Александр Ярославский (группа DCH), который на инвестфоруме в Мариуполе пообещал президенту обеспечить инвестиции в восстановление аэропорта им. Прокофьева в Донецке — разумеется, сразу, как только тот вернется в большую Украину. Основатель UFuture Investment Group Василий Хмельницкий занимает 56-ю строчку.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

Чуть дальше — известный миллиардер, владелец предприятия “Днепровагонремстрой” и фешенебельных отелей “Интерконтиненталь” Леонид Юрушев. Заметные места в рейтинге занимают также аграрные “бароны”. Владелец МХП Юрий Косюк — на 52-м месте в рейтинге. Чуть ниже, на 58-й строке списка, — Алексей Вадатурский, гендиректор компании “НиБуЛон” (аграрный “монстр” Центральной и Южной Украины, который, кроме всего прочего, стремится к монополии в перевозках по рекам).

На 63-й строке рейтинга — миллиардер Олег Бахматюк, владелец UkrLandFarming и бывший владелец VAB-банка (что, кстати, вылилось в “фестиваль” подозрений от НАБУ, в т. ч. самому Бахматюку и сказалось на его месте в рейтинге — с 21 ноября он находится в розыске).

На 65-й строчке — любимец медиаобщины Евгений Черняк, глава набсовета холдинга Global Spirits (ТМ “Хортица”, “Мороша”, “Медовуха”, “Первак” и т. д.), который в последнее время увлекся влогерством — на его YouTube-канал Big Money, где он обсуждает бизнес-стратегии с коллегами-бизнесменами, подписано уже 418 тыс. человек (по сути, уже полноценное СМИ). Это — также мерило его влиятельности: летом 2018-го Черняк заявил о давлении на его бизнес и решился на переезд в США, куда перевел также все производство. Номером 72 оказался Владислав Чечеткин, покрывший страну незримой “паутиной” крупнейшего онлайн-магазина Rozetka.ua.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

Уровень их влияния на принятие общегосударственных решений также велик, ведь, по сути, большинство решений, принимаемых центральной властью в налоговой, таможенной политике, сфере трудовых отношений и т. п., реализовывались при наличии определенного консенсуса с крупным бизнесом. Именно от его позиции во многом зависела и позиция регионов в 2014-м: когда в Донецкой области начиналась АТО, одной из причин, по которым “не полыхнуло” в Харькове и Одессе, была позиция среднего/крупного бизнеса и местной власти.

Кстати, читателям рейтингов всегда любопытно, кто не вошел в “Топ-100”. Так, например, любой рейтинг был бы неполным без президента компании “Киевстар” Александра Комарова. Однако ему не хватило нескольких баллов, чтобы “дотянуть” до сотого места. Также в “Топ-100” не вошли совладелец сети супермаркетов АТБ Геннадий Буткевич и Филя Жебровская (глава набсовета “Фармака”). Увы, не хватило места и для Павла Фукса, основателя девелоперской компании Mos City Group.

Большой бизнес в рейтинге балансируют звезды спорта и культуры. У них своеобразное влияние и условный вес для принятия важных решений. Но, с другой стороны, они с легкостью могут аккумулировать вокруг себя электорат, а значит конвертировать песни или спортивные достижения в политические дивиденды.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

БИТВА НЫНЕШНИХ И БЫВШИХ

Важный момент: наш рейтинг “Топ-100” ведет отсчет с начала года. То есть в нем учитывается и влияние предыдущей власти — именно этим объясняется столь высокий результат Петра Порошенко (9-я строчка), плюс наличие в нем прочих представителей предыдущей власти: Юрия Луценко (89-я позиция), Николая Мартыненко (86-я), Игоря Кононенко (99-я). А также Бориса Ложкина (51-я), ведь он до сих пор сохранил влиятельность через контакты с чрезвычайно важными в США лицами. И поэтому лидеры партий/фракций парламента VIII созыва представлены в рейтинге — на начало года тот же Олег Ляшко (82-я позиция) был куда влиятельнее, нежели сегодня, и это дает право на место в первой сотне.

Кстати, по той же причине Юлия Тимошенко, так и не получившая шанс на “полуфинал” президентских выборов, занимает почетное 10-е место и дает фору многим новичкам политики, имеющим куда больший, нежели новоявленная лидер оппозиции, реальный и теневой вес (так, Тимошенко оставила позади спикера Дмитрия Разумкова, помпрезидента Андрея Ермака, отвечающего, де-факто, за переговорный процесс по Донбассу, и генпрокурора Руслана Рябошапку). Тут же учтен и потенциал, в частности протестный: на середину — конец декабря трое участников рейтинга — Петр Порошенко (№9), Юлия Тимошенко (№10) и примкнувший к ним Святослав Вакарчук (№35) — планируют “раскачку” акциями, направленными против “компромиссов” с РФ по Донбассу. А подобная деятельность всегда ведет к усилению влиятельности.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

ВОЙНА И ОСТОРОЖНЫЙ МИР

Рейтингование “Вести” проводят впервые. И, по нашей субъективной оценке, среди победителей, скажем, год назад было бы больше общественных деятелей, активистов, волонтеров, а также военных и силовиков, представляющих все возможные органы (в т. ч., вероятно, там бы оказался Андрей Билецкий как лидер “Нацкорпуса”/”Азова”). Однако сама победа на президентских выборах Владимира Зеленского, главным обещанием которого было достижение мира на Донбассе, переключило повестку в стране с “военной” на “осторожно мирную”. В принципе, это, с большой долей вероятности, и является одним из главных драйверов протеста “против капитуляции”: немалую долю целевой аудитории протестующих, собственно, и составляют общественники/активисты и волонтеры, которые в течение пяти лет вели активную деятельность, сопряженную с военной повесткой (и, разумеется, недовольны мирным посылом новой власти).

Судя по последнему социологическому опросу, проведенному Фондом “Деминициативы” совместно с КМИС, к “разумным компромиссам” в части мирных переговоров склонны 58,5% опрошенных (из них тезис о “мире любой ценой” близок 14%). Впрочем, это вовсе не значит, что остальные 41,5% выступают за замораживание конфликта или военное его решение — лишь 4% граждан поддержали бы отторжение региона от страны, и лишь 21% считают нужным решением укрепление военного потенциала. Скорее всего, это и есть база для протестов, и, соответственно, на этих граждан и рассчитаны “майданные” посылы Порошенко, Тимошенко и Вакарчука. Этим и обусловлено их ограниченное влияние на повестку.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

ЦЕРКОВНЫЙ ВОПРОС

Примечательно, что в триаде предвыборного тезиса Петра Порошенко — “Армія. Мова. Віра” — не выдержал испытания временем и третий по счету посыл. Во всяком случае, предстоятель новосозданной Православной церкви Украины Епифаний занял лишь 44-ю позицию, всего на два пункта позади него оказался патриарх Филарет (пытающийся после выхода из ПЦУ восстановить УПЦ КП, пока, правда, безуспешно). На их фоне 17-я позиция Предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрия демонстрирует истинный вес и влияние на умы и сердца православных верующих. Между тем, “Вести” пошли на еще один эксперимент, поместив в опросные листы “Томос как явление”. Пик влияния этого документа, дарованного патриархом Константинопольским Варфоломеем в конце 2018 года, на события в стране пришелся на январь-апрель 2019-го.

На Западной Украине, в Центре и отчасти в южных и северных регионах это спровоцировало конфликты среди верующих, подогреваемые со стороны радикальных сил и вертикали власти (так, документы о переходе, вопреки законным требованиям, подписывались губернаторами и сотрудниками ОГА).В итоге страну накрыла “волна переходов”. Но она схлынула, как только стало ясно, что президентом Петр Порошенко не останется. Вполне ожидаемо, это поместило Томос на 31-е место в рейтинге.

ПЕРЕЙТИ К РЕЙТИНГУ

ФЕНОМЕН ШАРИЯ

Кто же пришел на смену волонтерам, деятелям тыла и активистам? Те же, по сути, активисты (ставшие политиками) с несколько иным, медийным, уклоном. На 34-й строке рейтинга обосновался Анатолий Шарий — феномен последних парламентских выборов, чья “именная” партия набрала с нуля 2,23%, тем самым подтвердив тезис о том, что партии и партийность перестали быть исключительно политической категорией, перешагнув в мир маркетинговых приемов и брендинга. И пусть во влиянии журналиста, блогера и политика Анатолия Шария на принятие решений остаются сомнения, но с другой стороны, кто еще сможет за считаные часы собрать массовый красочный митинг “за” или “против” какого-либо события, причем участники его придут не ради денег, а за идею, облеченную в доступную им форму.

Приметы времени: политик, чиновник, бизнесмен перестают быть самодостаточными. Каждому теперь необходима медийность, узнаваемость и как производное — “хайп” (т. е. шумиха и ажиотаж). Поэтому президент записывает монолог в “Тесле”, премьер пьет кофе в прямом эфире на “Фейсбуке”, а топовые блогеры становятся влиятельными депутатами парламента. К таковым можно отнести Александра Дубинского (№71 рейтинга), Максима Бужанского (№97), даже Сергея Сивохо (№98). Хотя советник главы Совбеза получил место в рейтинге скорее авансом: если не будет принято решение по реинтеграции Донбасса, его роль медийщика-коммуникатора с регионом потеряет смысл.

Итак, читайте рейтинг от “Вести”!

ТОП – 100 самых влиятельных людей Украины

 Гран-при редакции

Василий Голобородько

И все же главный приз в этом году редакция “Вести” решила отдать вымышленному перзонажу – Василию Голобородько из сериала “Слуга народа”. Ведь именно этот киношный образ искреннего и где-то наивного школьного учителя, который внезапно стал президентом, но не перестал ездить на велосипеде и жить в скромной квартире на Дарнице, очень сильно повлиял на выборы страны. 

Так, українці повірили, що казку можна зробити бувальщиною. Вони повірили, що саме ця людина може створити в країні чудо. Адже в серіалі було стільки аналогій: ТІТУШКИ, МВФ, олігархи, корупція, президент на Мальдівах … А фільм і передвиборна кампанія настільки тісно переплелися, що в підсумку вже було незрозуміло, де Голобородько, а де Зеленський. У серіалі президент не приходить на дебати, а передає відеозвернення в запису. В реальності Володимир Зеленський не відвідує перше ток-шоу зі своєю участю, зате всключается по Скайпу. Голобородько проти кортежів і розкоші для чиновників, але Володимир Зеленський ратує за це. Своїм успіхом Голобородько-Зеленський повинен бути зобов’язаний і Петру Порошенко. Війна на Донбасі і заробітки на ній, розширення бізнес-імперії, елітний відпочинок “Петра інкогніто” – в якийсь момент багато українців повірили, що навіть комедійний актор керуватиме країною краще. Як мінімум її громадяни будуть частіше посміхатися.

В итоге коммерческий успех сериала феноменален. Самая крупная мировая интернет-ТВ-платформа Netflix выкупила права на показ сериала. Это произошло впервые с украинским фильмом. “Слугу народа” также продали в Казахстан, Молдову и Эстонию. А когда рейтинг Владимира Зеленского начал расти, сериал заинтересовал и концлера Германии Ангелу Меркель. Во всяком случае, в этом признавался экс-глава МИД Павел Климкин.

1. Владимир Зеленский

Успех Владимира Зеленского на выборах в марте и апреле 2019-го был ошеломительным. В первом туре он вырвался вперед с 30,24% (Петр Порошенко набрал всего 15,95%), во втором туре — получил абсолютное большинство голосов, 73,23%. Достижение закрепили на выборах в парламент 21 июля, когда партия Зеленского набрала 43,16%, оставив далеко позади остальные политсилы. Это предопределило уровень влиятельности первого лица, сосредоточившего в своих руках невероятную, даже по украинским меркам, власть. Кроме традиционного, президентского, набора (влияние на вертикаль губернаторов, НБУ, МИД, СБУ, армию и не очерченную толком, но точно мощную аппаратную махину Администрации/Офиса президента) он получил парламентское монобольшинство в 249 человек, полностью свой Кабинет министров, в котором не нужно делить ответственность и полномочия с соседями по коалиции, плюс приятные бонусы вроде влияния на Госбюро расследований (ранее формально независимый орган теперь полностью подчинен президенту).

Все это вкупе открыло возможность для запуска реформ, чем новый парламент немедленно воспользовался, включив т. н. турборежим. Всего за 100 дней работы Рады депутаты приняли более 1150 решений, среди которых — отмена неприкосновенности для депутатов, процедурное оформление импичмента президента, проект закона о рынке земли. А для Верховной Рады это поистине фантастический результат работы.

Параллельно сам Зеленский демонстрировал независимое поведение. Это видно по первым же его решениям. Скажем, о досрочном роспуске парламента уже прошлого созыва или о кадровых решениях (один только экс-депутат от “Батькивщины”, силовик Владислав Бухарев, трижды менял место работы).

Однако монобольшинство стремительно разрушают внутренние распри в “Слуге народа”. Турборабота парламента вызвала много вопросов — под видом “президентских” законопроектов были приняты откровенно лоббистские. К Кабмину возникло немало претензий и вопросов, в частности, со стороны Офиса президента, что может резюмироваться в отставки как отдельных министров, так и премьера Алексея Гончарука (в случае, разумеется, если тот добровольно согласится сложить полномочия, т. к. он имеет иммунитет от отставки на год).

Кроме того, над Зеленским довлеет незакрытый гештальт посадок: он еще в марте обещал, что “придет весна — будем сажать”, но и по сей день высокопоставленные чиновники времен Петра Порошенко, чьи обвинения в коррупции проверены и по которым обоснованы подозрения, чувствуют себя совершенно спокойно. Все это вкупе очень сильно подрывает позиции президента.

Однако больше всего надежд избирателей связано с обещанием мира, буквально — перезагрузкой диалога в “нормандском формате” и достижением договоренностей, которые положат конец боевым действиям на востоке. Этот процесс президент начал с прямого телефонного диалога с президентом РФ и возвращения пленных, в т. ч. украинских моряков, захваченных в плен в конце 2018 года. И хотя президент описал “красные линии”, за которые обещает не заходить в ходе переговоров, ему придется изрядно потрудиться, чтобы объяснить прогресс в рамках нормандского и минского переговорных процессов: любой шаг к миру будет придирчиво взвешиваться политическими противниками Владимира Зеленского на предмет “предательства национальных интересов”. Именно это может стать для президента как непреодолимым препятствием, так и (в перспективе) вероятным основанием для начала новых акций протеста, что обрушит систему управления, которую только начал выстраивать Зеленский.

2. Джордж Сорос

Участие Джорджа Сороса в нашем рейтинге было своеобразным экспериментом. Именно его наши спикеры называют вдохновителем и реализатором ряда неолиберальных реформ (в экономике, здравоохранении, образовании и т. д.). Именно его считают одной из персон, имеющих наибольшее влияние на исполнительную и законодательную власть. Ему приписывают влияние на Кабинет министров, при этом конфликт между премьером Алексеем Гончаруком и главой Офиса президента Андреем Богданом якобы связан с утратой оперативного управления Кабмином, что случилось в т. ч. вследствие роста влияния структур Сороса.

Чем обусловлено (аж) второе место в рейтинге “Вестей”? Во-первых, его чрезвычайным влиянием на процессы, происходящие в Украине, посредством десятков спонсируемых им организаций. Сам Сорос, кстати, не отрицает де-факто вмешательство в дела иностранных государств, находя объяснение своей деятельности (зовет себя “филантропом”) в защите “универсальных общечеловеческих ценностей”, которые не имеют “национальной юрисдикции”.

Однако история свидетельствует об обратном. В 2001 году после скандала с “пленками Мельниченко” Сорос призвал Леонида Кучму уступить власть премьеру Виктору Ющенко (ровно через месяц с таким же призывом обратилась госсекретарь США Кондолиза Райс). Значит ли это, что Сорос стремится влиять — и влияет — на события гораздо больше, чем говорит об этом открыто? Скорее всего. К реципиентам помощи его фонда”Открытое общество” (в Украине —”Відродження”) относят весь “грузинский десант” во главе с Михаилом Саакашвили и Давидом Сакварелидзе,”еврооптимистов” (Мустафа Найем, Сергей Лещенко и Светлана Залищук уже получили должности при новой власти), выходцев из”Реанимационного пакета реформ” и пр. 

Подробную биографию Джорджа Сороса с рождения и до сейчас, доступна по ссылке.

3. Виктор Пинчук

Называемый “святым человеком” за меценатскую и филантропскую деятельность один из “большой четверки” украинских олигархов Виктор Пинчук по праву занимает третью строку рейтинга. В отличие от других олигархов, его имя ассоциируется скорее с выставками в галерее PinchukArtCentre, форумом Ялтинской европейской стратегии и организацией “украинских ланчей” в Давосе, чем с коррупционными скандалами, тарифом “Роттердам+” или национализацией ПриватБанка. Этот образ тщательно поддерживается как собственными каналами Пинчука (ICTV, СТБ, Новый), так и дружественными к нему медиа.

Он имеет связи на Западе: дружен с экс-премьерами Британии Дэвидом Кэмероном и Тони Блэром, певцом Элтоном Джоном, влиятельными центрами в Демпартии США — например, экс-президентом Биллом Клинтоном. Собственно, в кампанию его супруги Хиллари Пинчук вложил немалые суммы в 2016 году. Но, кроме того, он рационально вкладывался и в кампанию Дональда Трампа, как настоящий бизнесмен, просчитав риски. В Украине он действует по схожим паттернам. Люди, аффилированные с Пинчуком, есть и во фракции “Слуга народа”, и в “Евросолидарности”, а фракция “Голоса” и вовсе приписывается к сфере влияния Пинчука.

4. Андрей Богдан

Офис президента — по сути, консультативно-совещательный орган. Ничего сверхважного. Но столь высокое место в рейтинге Андрея Богдана связано с уровнем его влияния на президента. Он — его главный советник, постоянный спутник на публичных мероприятиях, координатор парламентского большинства, коммуникатор с другими ветвями власти (в частности, судебной и антикоррупционными структурами). Множество ипостасей, в которых выступает Богдан, и уровень погруженности в вопросы делает его едва ли не самым влиятельным главой “совещательного” органа со времен Дмитрия Табачника в конце 90-х. Пример — отставка Александра Данилюка, близкого к Пинчуку, с поста секретаря Совбеза. Увольнение произошло вследствие обострившихся противоречий с Богданом.

Еще один конфликтный узел — с мэром Киева Виталием Кличко — отставкой с должности главы КГГА пока не развязался. А вот “качели” Богдана с премьером Алексеем Гончаруком не несут последнему ничего хорошего. Между тем информация о связях главы ОП с олигархом Игорем Коломойским несколько преувеличена: хотя Богдан и работал на группу “Приват”, некоторые последние действия (в частности, неподдержка возврата ПриватБанка прежним акционерам) говорят об автономности чиновника от бывшего патрона.

5. Игорь Коломойский

Называемый за глаза enfant terrible (фразеологизм “несносный ребенок” — фр.) украинской политики получил хорошие дивиденды от вложения в кампанию Владимира Зеленского. В парламент прошли более 30 лояльных к нему депутатов (плюс получил совместный с главой МВД контроль над группой “За будущее”), он имеет контакт с рядом членов правительства (Дмитрий Дубилет, Андрей Загороднюк); судьи стали лояльнее относиться к его бизнес-интересам, а его компании стали снова выигрывать тендеры “Укрзализныци” и Минобороны. К тому же появились “бонусы” в энергетике. Близкая к олигарху госкомпания начала поставки угля из РФ для Центрэнерго, а пять предприятий Коломойского (включая НЗФ) получили льготный тариф на электроэнергию.

По ссылке вы найдете – биографию Игоря Коломойского.

6. Арсен Аваков

Один из двух министров, сохранивших должности при новой власти, с весны утратил в политическом весе — при предыдущей команде его называли “не первым, но и не вторым”. Сейчас он, по словам президента, находится на должности “временно” и на “испытательном сроке”, который истечет к Новому году. Высокое положение Авакова в рейтинге обусловлено его влиянием на процессы (остается стабилизирующим фактором, контролирует нескольких депутатов парламента и отчасти депутатскую группу “За будущее”), способностью защититься (смог отбить попытку лишить его контроля над Нацгвардией), “весом” в регионах (в Одесской и Харьковской областях назначены близкие Авакову губернаторы). Кроме того, можно приплюсовать в актив Авакову неплохие отношения с Игорем Коломойским.

7. Ринат Ахметов

“Олигарх номер один” по количеству активов несколько сдал позиции. Во-первых, с проигрышем на выборах открыто поддерживаемого им “Оппозиционного блока” (Вилкул, Мураев, Новинский) и скрыто — “Радикальной партии Украины” (ожидалось, что Олег Ляшко возьмет несколько более высокую планку). Во-вторых, утратил свой “золотой” актив — тарифную формулу “Роттердам+”, которая позволяла генерировать прибыль для ТЭС, имеющих отношение к олигарху (ДТЭК Днепроэнерго, Центрэнерго). Очередной удар по империи Ахметова нанес парламент, разрешив импорт электроэнергии из Беларуси, что вынудило олигарха приостановить работу двух ТЭС. Параллельно он пересмотрел бизнес-активы, урезав траты на телеканалы и закрыв ежедневную газету “Сегодня”.

8. Виктор Медведчук

Демонизированный при предыдущей власти “кум Путина” летом и в начале осени соревновался с окружением президента за право коммуницировать с РФ. Однако в этом ему не помогли ни личные связи, ни даже возвращение в Украину политзаключенных — Медведчук был отодвинут от переговорных процессов. Вместо статуса переговорщика он получил неформальное звание “врага №1”: теперь три принадлежащих его соратнику телеканала (“112 Украина”, NewsOne и ZIK) подвергаются атакам со стороны власти, а офис его организации “Украинский выбор” показательно обыскивается накануне переговоров в “нормандском формате”. На этом фоне рейтинг его политсилы (второй по численности в Раде) продолжает расти, и в перспективе она способна консолидировать голоса тех избирателей, кто выступает за мирное решение вопроса на Донбассе.

9. Петр Порошенко

Бывший президент сохраняет весьма высокий уровень влиятельности: он имеет полноценную парламентскую фракцию (депутатом от которой сам и является), пользуется знакомством с высокопоставленными американскими функционерами как от Демпартии, так и от правящей — Республиканской. Именно это, по оценке экспертов, спасает пятого президента от уголовной ответственности. В ГБР говорят о 13 уголовных производствах, фигурантом которых является Петр Порошенко, однако движение по ним отсутствует (не в последнюю очередь благодаря пассивной позиции главы ГПУ Руслана Рябошапки). Это дало Порошенко передышку и позволило, во-первых, переписать часть активов на старшего сына и, во-вторых, начать активную медийную кампанию, направленную против мирных инициатив своего “сменщика”.

10. Юлия Тимошенко

В начале декабря лидер “Батькивщины” приняла окончательное решение о переходе в оппозицию. Этому предшествовал обмен “любезностями” с президентом в соцсетях (в ответ на реплику главы государства о том, что оппозиционерку-де “лишили сладенького”, с намеком на “хлебные” должности, леди Ю. отрезала сентенцией об участии Зе в корпоративах, “желательно со своим роялем”). Теперь соратники Тимошенко, да и сама она, участвуют сразу в нескольких кампаниях: по торпедированию “нормандской зрады”, открытия рынка сельхозземли, масштабной приватизации и некоторых других реформ новой власти. Тимошенко сохраняет ядро своего электората, что показал результат ее “Батькивщины” на выборах (8,18%).

11. Джокер как технология

Персона пранкера (или пранкеров, ведь проведение столь серьезного и многокомпонентного розыгрыша требует слаженной работы коллектива авторов) попала в категорию “Выбор редакции”. Мы решили присудить Джокеру 11-ю строку в рейтинге по трем причинам. Во-первых, в силу медийного влияния, которое он получил. В ноябре-декабре Google выдал более 22 тыс. поисковых результатов на словосочетание “пранкер Джокер”. Во-вторых, в силу эффекта, произведенного розыгрышами. По оценкам “Вестей”, всего “в сети” угодило более дюжины депутатов и топ-чиновников. А скандалы, вызываемые пранками, всерьез обсуждаются в первых кабинетах власти. В-третьих, в силу потенциала подобных технологий. Получается, любой человек, обладающий базой контактов и познаниями в области коммуникаций, может “навести шороху” в большой и могучей партии власти.

12. Дмитрий Разумков

Для спікера парламенту в парламентсько-президентській республіці (якої, за визначенням, є Україна) у Дмитра Разумкова замало впливу. Для лідера, на якого дивиться монобольшінство найбільшої фракції в парламенті воюючою країни – цілком достатньо. Разумкова прийнято вважати “іконою стилю” в “Слугу народу” – меланхолійний, діяльний, розумний. Разумков відносно швидко опанував ази управління різношерстим колективом депутатів, вміло лавірує між групами впливу всередині СН і інших фракцій. В його активі – здатність домовлятися, потужні комунікаційні та організаторські здібності. У пасиві – необхідність виробляти постійний результат. А “монобольшінство” вже почало давати збої.


13. Сергій Шефір

Впливовість Сергія Шефіра обумовлена ​​його місцем в ієрархії влади. Перший помічник президента має чималу вагу в ухваленні рішень, зокрема, з питань Донбасу, комунікації з бізнесом (олігархами), і багато в чому – з колами впливу на Заході. Шефір став сірим кардиналом, який може змагатися за вагою з Андрієм Богданом. За деякими даними, в разі відставки останнього посаду глави Офісу президента може перейти саме до Шефір, ставку на якого зроблять в такому випадку представники великого бізнесу. Крім того, помпрезідента демонструє незалежність в культурно-політичному порядку: не боїться заявити про неприйнятність “культурних заборон” і ратує за мир.


14. Андрій Єрмак

Маючи статус помічника президента з питань зовнішньої політики, Єрмак зміг замкнути на собі, по суті, функції МЗС. Саме він веде переговори з РФ (коммуницирует з Владиславом Сурковим, який має дзеркально симетричний статус), проводить зустрічі в Берліні і Парижі. Він має прямий зв’язок з президентом, впливає на вироблення стратегії з питань Донбасу і прямо бере участь в узгодженні фінального варіанту “мирного плану Зеленського”. Він же зустрічається з лідерами думки, що стосуються Донбасу (волонтерами, ветеранами). А за словами заступника голови МЗС Олени Зеркаль, що подала у відставку, Єрмак особисто рекомендував їй “припинити Медіаактивність”, т. Е. До сфери своїх повноважень помпрезідента відносить ще й комунікативні функції.


15. Олексій Гончарук

Наймолодший в історії України (35 років), давно прагнув потрапити в публічну політику прем’єр-міністр пройшов на посаду з обіцянкою: він буде не “політиком” (як його попередник), а лише виконавцем-технократів. Тому за його впливовістю варто виключно його ж посаду. На даний момент прем’єр-міністр не проявив себе як сильний гравець в жодній зі сфер – його публічні посили продиктовані або загальної доцільністю (приклад – слова про “неповернення” ПриватБанку колишнім акціонерам як вимога МВФ), або приватними інтересами (про “проблеми” для “нечесних” ФОП). Також Гончарук слабо впливає на кадрові “розклади” в своєму ж Кабміні – призначення затверджуються в Офісі президента.


16. Леонід Кучма

При новій владі Леонід Кучма повернувся до ролі парламентера від України в Тристоронньої контактній групі. І вже встиг узгодити від Києва “формулу Штайнмайера” (що викликало черговий виток акцій протесту в столиці). Насправді другий президент має досить високий вагу в дипломатичному середовищі. Саме це і зумовило прохання Володимира Зеленського – продовжити переговорний процес. Без Кучми багато моментів (узгодження гуманітарної, економічної частин) просто зупинилися б. А для західних союзників і для РФ повернення Кучми означало два фактори: стабілізацію всередині української влади і відновлення статус-кво олігархічних угруповань, “хрещеним батьком” яких де-факто і вважають екс-президента.


17. Онуфрій

В эпоху турбулентности и смуты ни с чьим мнением не считаются настолько сильно, как с мнением Церкви. С этой точки зрения митрополит УПЦ Онуфрий — наиболее удачный кормчий для своей паствы. Он умен (ведет борьбу, не выставляя себя на первый план, что уберегло его от прямых атак), сдержан (его высказывания всегда взвешенны, что не позволяет даже самым ярым противникам упрекнуть его в чем-либо), крепок духом (УПЦ не переживала столь явных нападок с момента своего создания) и вдобавок скромен до аскетичности. Это позволило не только сохранить единство Церкви, — хотя в момент создания ПЦУ и судачили о “десятке иерархов, готовых перейти в ПЦУ”, — но и создать четкие юридические и фактические позиции по защите верующих. 

18. Руслан Рябошапка

Позиції генпрокурора також обумовлені скоріше його посадою, але не діяльністю. Якщо його попередник дозволяв собі цілком медійні вчинки (гучні звинувачення в “Фейсбуці” і на ТБ, пачки подань на зняття недоторканності з нардепів, що передаються Раді), то Рябошапка надмірно обережний навіть там, де від нього вимагається активність. Що викликає нарікання навіть з боку членів фракції “Слуга народу”. Не кажучи вже про дивну історію з Сергієм Стерненко (представник радикальних сил з Одеси, який убив нібито переслідував його людини ножем у прямому ефірі на “Фейсбуці”) – глава ГПУ зустрівся з ним у себе в кабінеті, після чого рух по справі було зупинено.

19. Іван Баканов

Впливовість обумовлена, по-перше, посадою (саме йому збирався дзвонити президент “з приводу цього риса”, що стало справжнісіньким мемом). По-друге, особистими зв’язками глави СБУ (давній друг президента, крім усього іншого, познайомив Зеленського з Дмитром Разумковим). І, по-третє, що склалися відносинами з представниками еліт США. Баканов кілька разів відвідував Вашингтон, де зустрічався з функціонерами Держдепартаменту, обговорював з ними підготовку візиту президента і т. П. Так, відомий лобіст Маркус Коен відгукувався про Баканова як про “розумному і забавний” людину. Однак ступінь його впливовості може похитнутися, враховуючи, що в планах влади – реформа СБУ і позбавлення спецслужби правоохоронної функції (службі залишать функції, перш за все, по захисту “критичної інфраструктури”).


20. Вадим Новинський

Один з найближчих соратників Рината Ахметова, проте, зберігає за собою кілька важливих з медійної точки зору тем. По-перше, є одним з найпотужніших лобістів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. По-друге, він меценат і поборник українського православ’я. По-третє, консолідує активи, зокрема, в нафтовидобувній сфері. Однак його компанія “Смарт-Холдинг”, що володіє 25% металургійної групи “Метінвест” (все інше належить Ринату Ахметову), прямо залежить від роботи цієї групи. А вона останнім часом знизила прибуток через падіння світових цін на металопродукцію. Що, втім, компенсується активами Новинського в сільському господарстві.


21. Андрій Шевченко

Успехи сборной Украины, возглавляемой Андреем Шевченко, феноменальны: она финишировала на первом месте в группе и без единого поражения вышла на Евро-2020. Нашим удалось даже обыграть действующего чемпиона Европы — команду Португалии, за что многотысячный НСК “Олимпийский” (да что стадион — вся страна!) стоя аплодировал своим футболистам.

22. Виталий Кличко

Мер Києва в цьому році відбив атаки з боку Офісу президента і зберіг повноваження глави КМДА, які у нього погрожували відібрати, розділивши владу в місті. Кличко також може стати “точкою зборки” для опозиційно налаштованих політиків. Правда, поки, судячи з усього, запал згас і сторони домовилися про ненапад.


23. Вадим Пристайко

Здається, що глава МЗС веде самостійну гру – його заяви дисонують з позицією глави держави. Раз так – після закінчення переговорів з РФ його вага може істотно знизитися.

\

24. Йоста Люнгман

Постпред МВФ в Україні є одним з головних комунікаторів між урядом і Фондом. Отримання кредиту залежало, перш за все, від його позиції. І транш схвалений: у всякому разі, в МВФ заявили, що досягли домовленості з Києвом і виділять $ 5,5 млрд.


25. Оксана Маркарова

Завдання міністра фінансів – верстка бюджету-2020 і переговори з МВФ – виконані (обидві результативно). А це хороший кейс для міністра. До речі, їй, як і Арсену Авакову, вдалося зберегтися в новому уряді.


26. Олена Зеленська

Роль першої леді легка лише на перший погляд. Пріоритети Олени Зеленської – боротьба з домашнім насильством і поліпшення якості харчування в школах, а також продовження лінії чоловіка, який закликав українців, які емігрували за кордон, повертатися додому.


27. Андрій Коболєв

Впливовість глави “Нафтогазу” обумовлена ​​як посадою (в прямому сенсі слова, сидить на трубі), так і переговорами з “Газпромом” про транзит блакитного палива. Але днями глава Міненерго Олексій Оржель заявив про можливу відставку Коболєва, який, до речі, був одним з кандидатів на прем’єрське крісло.


28. Артем Ситник

Беззмінний директор НАБУ знаходиться в сфері впливу ОП. Про посилення говорить те, що його відомство отримало найбільш гучні справи: проти екс-глави VAB-банку Олега Бахматюка і одну зі справ, пов’язане з ПриватБанком.


29. Андрій Портнов

Вважається сірим кардиналом юрист має неймовірну здатність до виживання. Зараз веде діяльність по викриттю команди попереднього президента.


30. Олександр Усик

Боксер суперважкій ваговій категорії (понад 90,7 кг), колишній абсолютний чемпіон важкої ваги знає, як прикувати інтерес до своєї персони. Поки спортивна частина аудиторії обговорює його майбутнього супротивника, він розповідає про знайомство із Зеленським.


31. Томос як явище

Зробив очікувано сильний вплив як на життя країни в розрізі президентської кампанії, так і на спокій суспільства. ПЦУ продовжує претендувати на храми і лаври УПЦ, а православний світ розколотий надвоє.


32. Сергій Льовочкін

Чи виправдано вважається сірим кардиналом партії ОП-ЗЖ, точніше, тієї її частини, яка не асоціюється з Віктором Медведчуком.


33. Яків Смолій

Поки одна частина СН вважає його “осколком системи Гонтаревої”, друга – каже про незалежність НБУ, яку вдалося досягти під його керівництвом.


34. Анатолій Шарій

Блогер і політик домігся неможливого: не тільки організував своїх глядачів в партію, а й отримав результат в 2,23%, що дозволяє їй претендувати на державне фінансування.


35. Святослав Вакарчук

Місце лідера “Океану Ельзи”, а тепер уже глави партії “Голос” в рейтингу було б вищою, якби Вакарчук вів активну публічну діяльність. На виборах він з нуля набрав 5,82%, але зараз все більше дистанціюється від парламентської роботи.


36. Валерій Хорошковський

Опальний олігарх часів Януковича, екс-глава СБУ претендував на пост прем’єр-міністра (або, за іншими даними, – на керівництво УКРІНФОРМ). Але і зараз він впливає на кадрову політику в СБУ, дає консультації ОП з питань митниці.


37. Давид Арахамія

Керівник парламентської фракції “Слуги народу” має високий персональний вага, т. К. Коммуницирует з усіма без винятку групами впливу у владі. А історія з нібито подвійним громадянством Арахамія, яку розкручував екс-нардеп Ігор Мосійчук, так і не розгорілася в скандал з витікаючими для глави фракції наслідками.


38. Дмитро Фірташ

Поки в Україні кон’юнктура складається негативно для хімпрому (т. Е. Основного бізнесу олігарха), йому вдалося уникнути екстрадиції з Австрії в США – його адвокати почали перегляд процедури. ФБР розслідувало “справа Фірташа” дев’ять років. Українського бізнесмена підозрюють у дачі $ 18,5 млн хабара індійським чиновникам за отримання дозволу на розробку титанових родовищ в індійському штаті Андхра-Прадеш.


39. Роман Труба

Поки готувався рейтинг, директор ГБР був відправлений у відставку парламентом (а сам орган був підпорядкований президенту). Проте до нового конкурсу він продовжить курирувати найрезонансніші справи, в т. Ч. Проти Петра Порошенка.


40. Григорій і Ігор Суркіси

Брати набрали у нас однакова кількість балів від експертів. Григорій став народним депутатом цього скликання від ОТЗЖ, крім того, він, покинувши пост віце-президента УЄФА, залишився почесним членом цієї авторитетної футбольної організації. Ігор Суркіс – президент футбольного клубу “Динамо”, який, втім, судячи з результатів, знаходиться не в самій краще формі.


41. Дмитро Дубілет

Син Олександра Дубілета – колишнього керівника правління ПриватБанку. Дубілет-молодший став одним із творців монобанк, який називають одним з найбільш технологічних і сучасних, а в серпні цього року – міністром Кабінету міністрів. Зараз він фонтанує ідеями про повну відмову чиновників від паперу, спілкуванні народу з держорганами за допомогою месенджерів (економно і можна контролювати якість) і перепису населення по мобільних SIM-картками.


42. Геннадій Боголюбов

Один з найближчих ділових партнерів Ігоря Коломойського, співзасновник і співвласник групи “Приват”. Він незмінний фігурант десятки найбагатших українців. Олігарх разом з партнерами створив найбільший в світі громадський культурно-діловий єврейський центр “Менора” в Дніпрі.


43. Руслан Стефанчук

Юрист і правознавець, який в цьому році став першим віце-спікером Верховної Ради, а його брат – народним депутатом від “Слуги народу”. Стефанчук грав в КВН, де і познайомився з нинішнім президентом. У 2017 році він претендував на посаду судді Верховного суду, але не склалося. Нещодавно перший віце-спікер потрапив у скандал через 40 тис. Грн, які взяв в якості компенсації з бюджету за житло іногороднім. У той час як, згідно з декларацією, Стефанчук орендує квартиру у тещі. Після скандалу він повернув гроші.


44. Єпіфаній

40-річний предстоятель новоствореної Православної церкви України (ПЦУ), в миру Сергій Думенко. Саме він отримав підписаний патріархом Варфоломієм Томос про автокефалію. Втім, церква в світі ПЦУ не визнала (за винятком Елладської та Олександрійської), а УПЦ КП, за даними “Вістей”, максимально обмежила доступ Єпіфанія до фінансів.


45. Олег Винник

Хоча за популярністю його “Вовчиця” і “Ніно” жодна нова пісня не перебила, Олег Винник залишається одним з найпопулярніших українських співаків з величезною армією відданих фанаток. У цьому році він вирішив спробувати себе в політиці і агітував на парламентських виборах за Аграрну партію, яку вів в Раду “співаючий ректор” Михайло Поплавський. Правда, кумир багатьох жінок не допоміг політсилі подолати бар’єр в 3%.


46. Філарет

Після офіційного скасування УПЦ КП в миру Михайло Денисенко став почесним патріархом новоствореної ПЦУ. Правда, тут же зробив скандальні заяви. Дав зрозуміти, що його не влаштовує статут ПЦУ, який, за його словами, був нав’язаний греками. Крім того, Філарет наполягав на тому, що УПЦ КП існує, і видавав від неї документи. Втім, за даними “Вістей”, всі кошти і нерухомість УПЦ КП якраз числяться на ній і ПЦУ не передавались.


47. Юрій Бойко

Перший номер партії “Опозиційна платформа – За життя”, яка зайняла на парламентських виборах друге місце з 13%. На тлі скандалів в монобольшінстве сам Бойко і його політична сила мають шанси ще більше наростити вплив і підтримку електорату.


48. Еліна Світоліна

Перша ракетка України, займає шосте місце в світі за рейтингом WTA. В цьому році вперше на Відкритому чемпіонаті Австралії дійшла до чвертьфіналу, де поступилася в двох сетах майбутній чемпіонці – японці Наомі Осаці. А на Вімблдоні навіть вийшла в 1/2 фіналу, де програла знову ж майбутній власниці титулу Сімоне Халеп.


49. В’ячеслав Клімов

Співвласник найбільшої української служби доставки “Нова Пошта”. За два роки кількість відправлених з її допомогою посилок зросла на 50%, досягнувши цифри в 47 млн ​​тільки за перший квартал цього року.


50. Вільям Тейлор

Дипломат, тимчасовий повірений у справах США в Україні. Нещодавно він виступив перед комітетами Конгресу США і підтвердив, що від України вимагали розслідування по компанії Burisma, пов’язаної з опонентами американського президента Дональда Трампа, в обмін на допомогу.


51. Борис Ложкін

Екс-глава Адміністрації президента Порошенко тепер займається інвестиційним бізнесом і є віце-президентом Всесвітнього єврейського конгресу. Незважаючи на офіційний відхід з політики, йому вдається домагатися певних кадрових призначень і впливати на прийняття рішень в Україні за рахунок своїх зв’язків в США.


52. Юрій Косюк

Екс-заступник голови АП Порошенко, засновник холдингу “Миронівський хлібопродукт”, що займається виробництвом курятини. Один з найбільших землевласників в Україні.


53. Олександр Ярославський

Раніше – співвласник Укрсиббанку і президент харківського ФК “Металіст”, а нині власник групи DCH. У числі її активів: Дніпровський металургійний завод, страхова компанія “ІНГО Україна”, Міжнародний аеропорт “Харків”, готель Kharkiv Palace Hotel 5 *, ЖК “Воздвиженка” в Києві, мережа ТРЦ “Караван Megastore”, Харківський тракторний завод і регбі-клуб “Олімп”.

54. Василь Ломаченко

Найбільш титулований боксер України на даний момент. За версією профільного журналу The Ring, займав перше місце в рейтингу кращих боксерів незалежно від вагової категорії (2018-2019). Василь Ломаченко та Олександр Усик є кумами.


55. Олена Лукаш

Міністр юстиції в уряді Миколи Азарова, відомий юрист і адвокат. Зараз проти неї ГПУ відновила справу, пов’язану з заволодінням, обіймаючи посаду міністра бюджетними коштами в особливо великих розмірах. Сама Лукаш запевняє: справа шита білими нитками.


56. Василь Хмельницький

Бізнесмен, засновник UFuture Investment Group. Сюди входять аеропорт “Київ” ім. І. Сікорського ( “Жуляни”), девелопер UDP, фармакологічна компанія “Біофарма” і ряд IT-компаній.


57. Геннадій Труханов

Незважаючи на велику кількість кримінальних справ, меру Одеси поки вдається виходити сухим з ​​води. І хоча нещодавно президент заявив, що в “місті ситуація складна, неправильна, непроста і кримінальна”, такого тиску, як надавала команда Зеленського на Віталія Кличка в Києві, в Одесі не відчувають.


58. Олексій Вадатурський

Бізнесмен, засновник одного з найбільших в Україні на даний момент сільськогосподарського підприємства “Нібулон”, яке було засноване в 1991 році і зараз налічує 80 тис. Га сільгоспугідь.


59. Олександр Тупицький

Глава Конституційного суду України, який зайняв місце звільненого Сергія Шевчука практично відразу після виборів. У КС же він потрапив в 2013 році за призначенням Віктора Януковича.


60. Володимир Гройсман

Колишній прем’єр-міністр, очолював уряд з квітня 2016- го по серпень 2019 року. Незважаючи на масовану рекламну кампанію його партії “Українська стратегія”, в Раду вона не пройшла, набравши всього 2,4% при необхідних 5%.


61. Святослав (Шевчук)

Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав. У цьому році він зустрічався з Папою Римським Франциском, а напередодні візиту до Ватикану говорив про те, що буде просити для УГКЦ статусу патріархату.


62. Моше Реувен Асман

Головний рабин Києва та України від Всеукраїнського конгресу юдейських релігійних громад (хасиди), головний рабин Всесвітнього форуму російськомовного єврейства, головний рабин підрозділів спеціального призначення Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).


63. Борис Патон

Цього року голові Національної академії наук виповнився 101 рік! Незважаючи на такий поважний вік, видатний вчений працює, багато читає, а порівняно недавно ще навіть займався екстремальними видами спорту. Майже до 80 років Борис Патон регулярно грав в теніс і катався на водних лижах. Запевняє, що секрет його бадьорості і довголіття в тому, що отримує задоволення від своєї праці і залишається оптимістом, незважаючи ні на що.


64. Євген Черняк

Глава наглядової ради холдингу Global Spirits, який займається виробництвом алкоголю. Але останнім часом Черняк став також відомим влогером – на його YouTube-каналі Big Money, де він обговорює бізнес-стратегії з відомими бізнесменами, підписана вже 418 тисяч осіб.


65. Мустафа Джемілєв

Народний депутат від фракції “Європейська солідарність” Петра Порошенка і один з лідерів кримськотатарського народу. У минулому – глава Меджлісу.


66. Олександр Ткаченко

Генеральний директор групи “1 + 1 Медіа” в цьому році став народним депутатом і вийшов з медіабізнесу. Ткаченко називали (та й сам він не заперечував) найбільш імовірним кандидатом на посаду глави КМДА замість Віталія Кличка. Але призначення застопорилося через домовленості, які вдалося досягти Кличко c Банковій.


67. Леонід Юрушев

Бізнесмен, власник ПАТ “Дніпровагонрембуд”, готелів InterContinental Kiev і Fairmont Grand Hotel Kyiv, а також девелоперської компанії “Ярославів Вал”. Раніше Юрушев був співвласником “Банку Форум” і бізнес-центру “Леонардо”.


68. Валерій Євдокимов

Генерал-майор, голова Служби зовнішньої розвідки України. Раніше він служив в Прикордонних військах, Управлінні держохорони і Держприкордонслужбі.


69. Борис Гудзяк

Президент Українського католицького університету у Львові. Цього року Гудзяк став Архиєпископа і Митрополита Філадельфійського (США).


70. Олександр Дубинський

Телеведучий програми “Гроші” на телеканалі “1 + 1” і YouTube-блогер в цьому році став народним депутатом, який вирізняється досить ексцентричною поведінкою під куполом. За даними сайту Bihus.info, сім’я Дубинського володіє двома десятками автомобілів і двома десятками квартир в Києві. Дубинський заявив, що це правда, але все зароблено чесно.


71. Владислав Чечоткін

Засновник і власник інтернет-магазину “Розетка”. Його частка ринку, за оцінками аналітиків, в цьому році склала 40%. Магазин, який спочатку торгував лише побутовою технікою і гаджетами, розширив асортимент: тут є взуття, одяг, книги, канцелярія і деякі послуги.


72. Жан Беленюк

Український борець греко-римського стилю, срібний призер Олімпійських ігор 2016 року, дворазовий чемпіон світу, триразовий чемпіон Європи. В цьому році став народним депутатом, причому першим в історії України – темношкірим.


73. Олег Бахматюк

Засновник агрохолдингу Ukrlandfarming, який управляє земельним банком в Україні в 570 тисяч га. У минулому Бахматюк – власник збанкрутілого VAB банку. Зараз НАБУ відкрило на нього справу про нібито нецільове використання стабілізаційного кредиту від НБУ. У Нацбанку ж запевнили, що сума рефінансування, 1,2 млрд грн, пішла на виплати коштів вкладникам, як і передбачала ця програма.


74. Олексій Потапенко

Публіка більше знає його під творчим псевдонімом Потап. Він разом зі своєю колишньою дружиною Іриною Горовий став співзасновником продюсерського центру MOZGI Entertainment, який працює з низкою зірок шоу-бізнесу. Крім того, Олексій вже кілька років є тренером шоу “Голос країни” і “Ліга сміху”, яке робить “Студія Квартал 95”.


75. Геннадій Кернес

Політична вага мера Харкова багато в чому обумовлений його підтримкою в місті. Яскраве тому підтвердження – недавнє опитування, який провів центр “Соціальний моніторинг”.

Згідно з дослідженням, якби вибори відбулися найближчим часом, то Кернес в першому ж турі переміг би, набравши 57%.


76. Олена Пінчук

Дочка Леоніда Кучми і дружина олігарха Віктора Пінчука. Олена є керівником Фонду, який займається боротьбою з поширенням ВІЛ/СНІД в Україні, а також головою наглядової ради телегрупи StarLightMedia. Вона включає телеканали СТБ, ICTV, “Новий канал”, М1 і М2.


77. Вадим Столар

Народний депутат від ОТЗЖ, співвласник CityCommerce Bank і київського бізнес-центру 101 Tower. Його прізвище найчастіше останнім часом звучала в зв’язці з Віталієм Кличком. Столара називали приятелем мера Києва і смотрящим за столицею. А глава ОП Андрій Богдан звинуватив Столара в розкраданні бюджету Києва.


78. Сергій Тарута

Співвласник металургійної компанії “Індустріальний союз Донбасу”, колишній губернатор Донецької області, а нині народний депутат від фракції “Батьківщина”. В цьому році Тарута висувався кандидатом в президенти, але зняв свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко.


79. Дмитро Гордон

Відомий журналіст і телеведушій, якого в цьому році називали VIP-агітатором. Він співпрацював з екс-главою СБУ Ігорем Смешко, чия партія “Сила і честь” в цьому році на парламентських виборах практично без зовнішньої і ТБ-реклами змогла набрати 3,82%.


80. Сергій Князєв

Екс-глава Національної поліції. У вересні Князєв подав у відставку і був призначений радником міністра внутрішніх справ. Причиною стало затримання його колишньої дружини на кордоні з Польщею, при ній були незадекларовані гроші – нібито йшлося про 650 тис. Євро. Князєв назвав це брудною історією і домислами, але написав рапорт.


81. Тіна Кароль

Є одним з головних зіркових осіб телеканалу “1 + 1”, який належить Ігорю Коломойському. Вона постійний тренер шоу “Голос країни”, соведущая “Танців з зірками”. Крім того, під егідою телеканалу співачка оголошує щорічний свято “Різдвяна історія з Тіною Кароль”. Це три концерти в Палаці спорту із залученням зірок і учасників шоу “1 + 1”.


82. Олег Ляшко

На цих виборах Олег Ляшко і його партія не потрапили в парламент, хоча на президентських він отримав 5,48% підтримки виборців. Нещодавно на Ляшко завели кримінальну справу через бійку в залі офіційних делегацій VIP-терміналу “Борисполя” з нардепом від “Слуги народу” Андрієм Герус, на якого він напав, звинувачуючи його у відкритті імпорту російської електроенергії.


83. Борис Тодуров

Відомий кардіохірург, директор Інституту серця, а з недавніх пір ще й блогер. Колишня керівник МОЗ Уляна Супрун намагалася його звільнити, звинувативши в корупції, але колеги, пацієнти і громадськість стали на бік Тодурова, не дозволивши цього зробити. Звинувачення ж він сам називав провокацією.


84. Сергій Тігіпко

Давно пішовши з політики (Сергій Тігіпко був главою НБУ, віце-прем’єром, лідером партії), він занурився в бізнес. Засновник і основний акціонер фінансово-промислової групи ТАС, куди входять, зокрема, однойменна страхова група, Універсал Банк, “Дніпровагонмаш”, Кременчуцький сталеливарний завод. Нещодавно Сергій Тігіпко також придбав колишній актив Петра Порошенко “Кузню на Рибальському”, яка виконувала оборонні замовлення.


85. Андрій Данилко

В цьому році Вєрка Сердючка (Андрій Данилко) після багаторічної паузи нарешті презентувала нову пісню. А сам Данилко – актор, композитор, сценарист і продюсер – є суддею вокального шоу “X-Фактор” і членом журі Національного відбору на Євробачення.


86. Микола Мартиненко

Прізвище екс-народного депутата звучала останнім часом все більше в контексті кримінальної справи проти нього про виведення з підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” більше $ 17 млн. Сам Мартиненко запевняє, що всі звинувачення безпідставні, і навіть ігнорує виклики на допит в НАБУ.

87. Сергій Рахманін

Відомий журналіст, який довгі роки працював у виданні “Дзеркало тижня”, яке очолює дружина екс-міністра оборони Анатолія Гриценка Юлія Мостова, в цьому році пішов в політику. Причому будучи в ній неофітом, Рахманін відразу потіснив лідера партії “Голос” Святослава Вакарчука. Журналіст став главою депутатської фракції замість лідера
“Океану Ельзи”.


88. Андрій Садовий

Хоча у мера Львова в цьому році настала не краща смуга, він залишається главою одного з ключових міст в країні. Але вантаж кримінальних справ при цьому стає все важче. Садового підозрюють у зловживанні владою – мова йде про будівництво індустріального парку в мікрорайоні Рясне. Крім того, проти нього порушено справу за пропозицію обміняти українських в’язнів на депутата від “Опозиційною платформи – За життя” Віктора Медведчука.


89. Юрій Луценко

Незважаючи на те, що колишній генпрокурор кілька разів загрожував відставкою при Порошенко, пішов він все ж в серпні, коли були призначені новий Кабмін і глава ГПУ. Після Луценко активності не виявляв. Заявив, що планує підлікуватися і створити фонд підтримки української книги. До речі, з політики пішла і його дружина, народний депутат від “євросолідарності” Ірина Луценко. Офіційна причина –
за станом здоров’я.

90. Maruv

Анна Корсун, яка виступає під псевдонімом Maruv, стала фігурантом скандалу на початку року, і Україна в результаті позбулася свого учасника на Євробаченні. Після перемоги в нацвідборі представники НСТУ, яка вибирає артиста від країни на пісенний конкурс, заявили, що приймуть остаточне рішення про участь Maruv в конкурсі, після того як артистка відповість на питання, пов’язані з її гастролями в Росії. Пізніше стало відомо, що НСТУ передала Maruv контракт, в якому крім пунктів про заборону гастролей на території Росії є також повної контроль над всім творчим процесом, заборона на спілкування з журналістами і штрафи. При цьому всі витрати на підготовку до конкурсу покладаються на неї. Співачка назвала це тиском з метою змусити її відмовитися від конкурсу.


91. Володимир Костельман

Співзасновник і президент компанії Fozzy Group, в яку входять мережі супермаркетів “Сільпо” і “Фора”, а крім того, Ніжинський консервний завод, птахофабрика «Варто», «Богуславський завод продтоварів” та ресторани “У Хромого Пола”, “Старомак”, POSITANO, мережа хлібних майстерень “Буланжері”.

92. Євген Комаровський

Один з найбільш медійних докторів, якого навіть просили під час передвиборної кампанії Володимира Зеленського в міністри охорони здоров’я. Втім, в нову команду педіатр так і не влився, а в інтерв’ю “Вістям” він сказав, що політика не для нього

93. Борис Філатов

Конфлікт з Ігорем Коломойським похитнув позиції мера Дніпра, але не настільки, щоб починати турбуватися. Парі з Володимиром Зеленським про добудову в термін моста (якщо немає, то йде у відставку) він ніби як виграв. А питання щодо якості та експертизи на цей рахунок зависли в повітрі. У вересні в мерії Дніпра з цього приводу проходили обшуки, але за ними нічого не було.


94. Денис Бігус

В результаті президентської кампанії, безумовно, є заслуга цього журналіста-розслідувача, на чиєму ресурсі був опублікований матеріал про схемах в “Укроборонпрому” і участі в них людей Петра Порошенка. Втім, варто визнати, що для резонансу готувався грунт. Адже багато оприлюднені в матеріалі Бігус факти були відомі і раніше, але тільки ефекту розкричався бомби вони не викликали.


95. Євген Кошовий

Один з найбільш знакових артистів “Студії Квартал 95”, яка нині стала кузнею політичних кадрів. Крім того, Євген неодноразово говорив, що є другом Володимира Зеленського. Жартома його називають кандидатом в мери Києва на виборах 2020 року. Втім, в нашій країні жарти мають властивість ставати реальністю 🙂

96. Ольга Полякова

Суперблондинка стабільно збирає аншлаги і дивує спецефектами на своїх шоу. Цього року вона також стала тренером вокального шоу “X-фактор”.


97. Максим Бужанський

Блогер і письменник, а з недавніх пір народний депутат від “Слуги народу”. Бужанського не всі сприймають у фракції, киваючи на його нібито проросійську позицію. Сам же він встиг відзначитися в декількох скандалах: назвав журналістку “тупою вівцею” і побився прямо в сесійній залі з колегою по фракції Гео Лерос, який в чаті образив Ірину Верещук, також нардепа від “Слуги народу”.


98. Сергій Сивохо

Шоумен і колишній кавеенщик в цьому році пішов в політику. Він програв на виборах по мажоритарному округу на Донбасі, але потім був призначений радником секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення цього регіону.


99. Ігор Кононенко

Екс-народний депутат, один і бізнес-партнер Петра Порошенка, ясна річ, зараз втрачає впливовість. Втім, незважаючи на те, що його прізвище згадується в контексті багатьох кримінальних проваджень, а в аеропорту “Бориспіль” його навіть затримали, це не завадило Кононенко через 40 хвилин вилетіти з країни.


100. Айварас Абромавичус

Цього року колишній міністр економічного розвитку і торгівлі в уряді Яценюка зробив друге пришестя в українську політику. Йому вдалося знайти ниточки до команди президента, і він навіть був призначений на посаду гендиректора скандального підприємства “Укроборонпром”, яке фігурувало в розслідуванні Дениса Бігус.


Як ми проводили рейтинг

Чим наш рейтинг відрізняється від інших? У нього потрапили люди, які в силу тих чи інших політичних і ідеологічних причин не могли б виявитися в інших виданнях. Але ми багато разів повторювали і повторимо ще раз: у “Вістей” немає заборонених тем і табуйованих персон. А значить наш рейтинг об’єктивніше.

Як ми рахували? Редколегія “Вістей” визначила 223 людини, які, на нашу думку, могли б увійти в топ-100 найвпливовіших людей в Україні. І одна подія – Томос.

Коли мова йшла про номінантів, ми враховували не тільки публічних політиків, олігархів і представників великого бізнесу. У нашому рейтингу були сірі кардинали влади, судді, блогери, артисти, спортсмени, громадські діячі.

Експертів в різних сферах ми попросили виставити номінантам бали від 1 до 10 за такими критеріями:


  • рівень незалежності
  • ресурсного та зв’язку
  • внесок в сфері, досягнення
  • вплив на прийняття рішень
  • вміння і можливість акумулювати навколо себе прихильників
  • медійність

Потім бали підсумувати, і зведена таблиця знову опинилася у редколегії. Зізнаємося, що ми внесли туди деякі корективи виходячи з тієї інформації, якою володіємо. Але в цілому думка експертів і думка редакції дуже по багатьом особистостям збіглося.


А судді – хто?

Визначали топ-100 найвпливовіших в Україні особистостей в цьому році:

Сергій Биков – політичний експерт, голова Інституту публічної політики та консалтингу Інпол

Віктор Левицький – директор Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації (УІСГРА), кандидат філософських наук, заслужений економіст України

Олексій Кущ – економіст. Керував департаментом цінних паперів та іпотечних центром в комерційних банках, працював директором управління цінних паперів в Асоціації українських банків, директором інвестиційної компанії. Активний учасник робочих груп при НБУ, Комісії з цінних паперів і фондового ринку і т. Д.

Олексій Якубін – кандидат політичних наук, старший викладач кафедри соціології факультету соціології та права Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”

Руслан Бортник – політичний консультант, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики

Ростислав Кравець – глава Адвокатського об’єднання “Кравець і партнери”, голова профспілки “Українська незалежна фундація юристів”

Наталя Наталина – глава правозахисної платформи “Успішна варта”

Володимир Воля – політолог

Денис Гаєвський – політичний аналітик, економіст

Микола Спиридонов – політолог, виконавчий директор напрямку зовнішніх комунікацій Українського інституту аналізу та менеджменту політики

Ігор Левенштейн – спортивний журналіст, голова Комітету з ЗМІ та зв’язків з громадськістю Української федерації карате

Євген Смертенко – спортивний журналіст, коментатор

Константин Дульцев — спортивный журналист, ведущий UA: Українське радіо

Андрій Ющенко – спортивний журналіст, голова Комісії МСЛ по складанню програм лотереї “Спортпрогноз”

Іван Бондарчук – начальник відділу по зв’язках із ЗМІ та громадськістю Національного олімпійського комітету України, директор Департаменту співробітництва з суб’єктами олімпійського руху

Ігор Панасів – музичний критик, екс-головний редактор Karabas Live, директор з розвитку музичної премії YUNA

Тарас Козуб — политический обозреватель “Вестей”

Микола Міліневський – музичний і кінокритик, оглядач “Вістей”

Кирило Стадниченко – спортивний оглядач “Вістей”, член комісії НОК “Преса і комунікації”

Редколегія “Вістей” .