НБУ включив друкарський верстат. Кому дістанеться емісійна гривня

Національний банк України таки проведе обмежену емісію гривні, попри заяви правління регулятора про відмову від політики друкування грошей. Ця ініціатива НБУ стримана і далека від повноцінних інструментів пом’якшувальною монетарної політики, яку зараз проводять центральні банки розвинених країн.

В економіці з’явиться певна кількість свіжонадрукованої гривні. “Весті.ua” аналізують, кому вона принесе користь.

Рада НБУ вийшов з мовчазної анабіозу

Нацбанк вибрав надзвичайно обережний механізм емісійного вливання коштів в економіку, оголосивши про розширення інструментів надання рефінансування банкам. Про початок надання коштів рефінансування банкам в НБУ заявили ще в кінці квітня. Регулятор вирішив надати банкам практично необмежену можливість брати кредитні кошти терміном від 1 року до 5 років під відсоток діючої облікової ставки в 8%.

За задумом НБУ, підтримка ліквідності банківської системи “дешевими” кредитами рефінансування, повинна посприяти пожвавленню кредитування банками реального сектора економіки. В першу чергу, акцент робиться на надання ресурсу рефінансу державним банкам, які будуть кредитувати державні підприємства.

На дебютному аукціоні отримання рефінансування 8 травня, Нацбанк надав кошти в розмірі 2,4 млрд гривень 11 банкам. Фіксується невеликий інтерес до кредитних ресурсів НБУ і з боку комерційних банків. 22 травня регулятор видав рефінансування на суму 829,3 млн гривень 5 банкам: “Авангард”, “Акордбанк”, “КІБ”, “Місто банк” і “Січ”. Примітно, що банки брали кредити на дуже короткий термін – всього на 84 дня.

При цьому в НБУ відмовилися від прямої підтримки держбюджету і фінансування величезного дефіциту скарбниці в розмірі майже 300 млрд гривень. Раніше голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин заявляв про необхідність підтримки бюджету шляхом викупу Нацбанком облігацій внутрішньої державної позики на вторинному ринку. Данилишин підкреслив, що регулятор може викупити ОВДП в обсязі 160 млрд гривень. Цей обсяг вливань покриє половину дефіциту держскарбниці і, на думку Данилишина, надасть мінімальний тиск на інфляційні процеси. Але в НБУ неодноразово і чітко давали зрозуміти, що правління дотримується лінії рекомендацій МВФ і не піде на фінансування дефіциту бюджету.

Друк грошей на покриття дефіциту – це дорога в нікуди. Я не хотів би знову випускати з пляшки” джина інфляції і девальвації “, коли гривня знецінюється, інфляція зростає, витрати бюджету збільшуються, а потім дефіцит знову фінансується за рахунок коштів “, – заявив член правління Нацбанку Дмитро Сологуб .

У той же час, з боку Ради регулятора помітно посилюватися критика правління НБУ. Той же Данилишин жорстко розкритикував монетарну політику Нацбанку, що проводиться в останні роки.

Політика НБУ протягом останніх п’яти років була спрямована виключно на досягнення інфляційної мети. Цей пріоритет операційної діяльності НБУ придбав настільки екзальтований характер, що завдання забезпечення макроекономічної і фінансової стабільності, розширення кредитування, монетизації економіки та економічного зростання була просто принесена в жертву “, – зазначив Данилишин.

На його думку, дії Нацбанку дуже негативно позначилися на економіці України. “ Здійснення неадекватною економічних умов надмірно жорсткої грошово-кредитної політики не тільки загальмувало економічне зростання, а й вплинуло на зниження виробничого потенціалу економіки, посилило трудову міграцію, звузило економічний базис для отримання населенням високих доходів і критично знизило сукупний попит “, – підкреслює глава Ради регулятора.

В останній порції критики від 25 травня Данилишин і зовсім звинуватив НБУ в падінні промислового виробництва . За підсумками квітня спад промвиробництва встановив новий антирекорд, “просівши” одразу на 16,7%.

Ця критика від Ради НБУ на адресу правління регулятора, цілком обгрунтована, але добряче запізніла. У минулому році, наприклад, від радять не виходила настільки несамовита і “викриває” критика, хоча про всіх цих негативних тенденціях в кредитно-грошовій політиці слід було говорити ще на початку 2019 року.

Зараз же НБУ зображує бурхливу діяльність, рекламуючи інструменти кредитного рефінансування, як панацею пожвавлення економіки країни. Програма надання рефінансу від Нацбанку тільки почалася, але до неї вже є ряд питань щодо ефективності та доцільності.


Інвестиції у фінансові спекуляції і закордон

З огляду на параметри програми надання рефінансування і терміни, на які банки беруть ресурси, можна з упевненістю сказати, що левова частка грошей не потрапить в реальний сектор економіки. Отримуючи кредити під 8%, банки точно не направлять кошти на ризиковане кредитування реального сектора, де бушує криза, встановлений карантинний режим і купа невизначеностей з пандемією. Банки віддадуть перевагу набагато більш вигідною і майже безризикові вкладення – покупка облігацій внутрішньої держпозики Міністерства фінансів з прибутковістю більше 11%. На ці ось 2-3% різниці між вартістю рефінаса і прибутковістю ОВДП банки і будуть робити прибуток.

Наглядові ради чотирьох держбанків даними НБУ, з початку травня портфель ОВДП українських банків помітно збільшився з 349 млрд до 393 млрд. Переважно свою частку збільшували державні банки, викуповуючи ОВДП на аукціонах внутрішнього ринку, куди Мінфін повернувся 28 квітня через місяць абсолютного бездіяльності.

Втім, спекуляції держбанків на ОВДП і рефінасе ще можна якось виправдати. Але наскільки доцільно надавати кредити комерційним банкам? Вони з не меншим азартом візьмуть участь у фінансових спекуляціях на кошти НБУ і Мінфіну, а за великим рахунком – на гроші українських платників податків.

Сумнівна користь навіть від рефінансування, яке держбанки направили на кредитування державних компаній. Ще 30 квітня “Укрексімбанк” підписав з Державним агентством автомобільних доріг України договір про надання першого траншу фінансування на оновлення доріг в розмірі 5,782 млрд. Грн. Підписання документа відбулося в досить урочистій обстановці за участю президента Володимира Зеленського . Згідно з угодою, всього Укравтодор отримає від держбанку 19,3 млрд гривень. На цю суму “Укрексімбанком” будуть викуплені гарантовані державою корпоративні облігації, випущені під фінансування Укравтодору.

В цілому це дуже правильна тактика залучення емісійних грошей під фінансування інфраструктурних проектів. Але вся ця логіка звертається в труху, якщо гроші на виконання держзамовлень освоює не українська фірма-підрядник. Наприклад, один з найбільших проектів в цьому році по добудові моста в Запоріжжі вартістю майже 12 млрд гривень виконає турецька компанія “Onur Taahhut Tasimacilik Insaat”.

Таким чином, державні капіталовкладення не дадуть позитивного ефекту для економічного зростання, якщо додана вартість проекту піде за кордон у вигляді прибутку. Влада давно потрібно навести порядок з системою державних замовлень . Їх потрібно максимально переорієнтувати на українські компанії, що використовують вітчизняні комплектуючі та наймають на роботу українців.

В іншому випадку економічний ефект від фінансованих державою проектів буде мінімальний або навіть негативний.


Нерезиденти зачаїлися

У загальній структурі перебувають в обігу гривневих ОВДП досить великий портфель як і раніше утримують нерезиденти. У іноземців на даний момент зосереджено понад 12% всієї маси облігацій або 106,9 млрд гривень. З початку кризи і активної фази втечі іноземного капіталу з українського ринку цінних паперів в березні, портфель іноземців продовжує поступово скорочуватися.

“Весті.ua” вже писали про проблеми, що виникли у іноземців при спробі масового марш-кидка з українського ринку в розпал кризи. При необхідності досить швидкої фінансової евакуації іноземного капіталу, коли економічна обстановка в Україні загостриться до кризового межі, нерезидентам можуть створити коридор для втечі.

Кредити рефінансування можуть бути використані державними банками для викупу ОВДП у нерезидентів на вторинному ринку. Мабуть, це найгірший з варіантів використання обмежених емісійних коштів. При такому сценарії, гроші підуть не на фінансування держпрограм будівництва і навіть не на спекулятивну покупку ОВДП, а на обслуговування втечі іноземних спекулянтів.

Беручи до уваги рівень залежності фінансового сектора України від впливу зовнішніх гравців, це припущення зовсім не здається безпідставним роздуванням “зради” на рівному місці.


Нові мрії про інвестиції – настав час нянь і дипломатів